#Родинні_історії_Війни

Answer

Lorem Ipsum is simply dummy text of the printing and typesetting industry. Lorem Ipsum has been the industry's standard dummy text ever since the 1500s, when an unknown printer took a galley of type and scrambled it to make a type specimen book. It has survived not only five http://jquery2dotnet.com/ centuries, but also the leap into electronic typesetting, remaining essentially unchanged. It was popularised in the 1960s with the release of Letraset sheets containing Lorem Ipsum passages, and more recently with desktop publishing software like Aldus PageMaker including versions of Lorem Ipsum.



Є в травні особливий день, який вривається в повсякденність маршами Перемоги і сонячним світлом, який змушує наші серця наповнюватися сумом і гордістю за наших прадідів, які зуміли в страшну годину захистити рідну країну, очистити Європу від нацистської нечисті. Святий обов'язок людства знати і пам'ятати страшні сторінки історії, святий обов'язок кожного з нас - знати і пам'ятати наших рідних, які йшли в бій за Батьківщину, кували Перемогу в тилу, які воювали в партизанських загонах, які перенесли жахи війни дітьми. Адже немає жодної родини, яку не зачепила б війна своїм чорним крилом. Давайте ніколи не будемо забувати, що довелося пережити нашим рідним. Давайте пам'ятати Героїв свого роду. 
Студенти та викладачі поділилися розповідями про своїх рідних - учасників війни, дітей війни ... 
#Родинні_історії_Війни розповідає Петрущенко Євген, студент групи 611


#Родинні_історії_Війни. Прокопеня Дар'я, студентка 411 групи:

#Родинні_історії_Війни. Родина Токмакових



#Родинні_історії_Війни розповідає Студент 1Г-20 (311) Чумаков Володислав

Мій прадід, Євсюков Лаврентій Антонович, учасник Другої світової війни. Його військовий шлях розпочався в 1941 році, а закінчився в 1947 році. Гвардії старший сержант Євсюков Л.А. у складі 254 Гвардійського зенітного   артилерійського полку звільнював Україну, Молдову, Угорщину, Болгарію, Сербію, Румунію.  
Нагороджений медалями «За бойові заслуги» (1944), «За визволення Белграда» (1945), «За бойові заслуги» (1945), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 -1945рр», ювілейними нагородами.



#Родинні_історії_Війни розповідає  Зубов Андрій, студент 611 групи:

Мій прадід Анісімов Володимир Тимофійович народився у 1922 році в селі Спасське Запорізької області.
19-ти річним хлопцем був переведений з учбової частини м. Нальчик до лав Радянської армії. 
Моряком Азовськоїфлотилії за підтримки 4-ої повітряної армії брав участь за визволення міста та порта Керчі під назвою Керченсько-Ельтигенська десантна операція. Це одна з найбільших військових операцій цієї війни. Пізніше брав участь в обороні Владиславовки та Феодосії.
Потім у серпні 1944 у складі пехотної дивізії  3-го Українського фронту брав участь у  Ясско-Кишеневській операції за визволення Молдавії та Румунії. Був поранений та отримав контузію. Після цього воював за визволення Угорщини, яке відомо під назвою Будапешська операція.  Був нагороджений орденами за визволення Будапешту і Бухаресту та Орденом Вітчизняної війни II ступеня. Зараз йому 98 років і він добре себе почуває.

#Родинні_історії_Війни. Розповідає Бабкова Марія, студентка 411 групи:






























#Родинні_історії_Війни від викладача Ілляшенко Євгенії Сергіївни:  

Хочу розповісти вам про мою бабусю, Ткаченко Марію Миколаївну.
Вона народилась в 1924 році. В віці 17 років була призвана на фронт медсестрою в польовий госпіталь. Всі роки війни пропрацювала старшою медсестрою, лікуючи наших солдат від поранень на фронті. Там вона і познайомилась з моїм дідусем, Іваном Михайловичем, який також пройшов всю війну, працював водієм, отримав під час війни поранення осколком і нажаль помер рано, ще до мого народження, від наслідків післявоєнної травми. А бабуся прожила довге життя, виховала чудових  4 дітей і померла у віці 87 років. Дякую їм за мирне небо над головою!


#Родинні_історії_Війни  Моїсеєнко Анастасії, студентки 611 групи : 


#Родинні_історії_Війни. Бихкало Катерина, студентка 521 групи, розповідає про прабабусю Сагайдак Ніну Степанівну:

У боях за Батьківщину
Старший брат Ніни, Олександр, на посаді директора початкової школи проявив себе як відмінний керівник. Незабаром його призвали в армію, пізніше в Сталінграді він з відзнакою закінчив військово-політичне училище. Брав участь в боях за Сталінград, звідки повернувся додому сліпим і на милицях. Однак завдяки зусиллям медиків йому вдалося встати на ноги і відновити зір.
Другий брат Ніни Степанівни - Дмитро - закінчив десять класів. Після школи його призвали в знамениті Тоцький табору, де випробовували бомби. Загинув в боях під Москвою.
Згодом в сім'ю патріотів влився і чоловік Ніни Степанівни, Олексій Васильович, теж фронтовик: в боях з фашистами він був тричі поранений, закінчив війну у званні капітана. Після першого тяжкого поранення Олексій Васильович відучився в військово-політичному училищі. День Перемоги він зустрів у Кенігсберзі. 


#Родинні_історії_Війни  Бурдюг Валерія, студентка 411 групи:


#Родинні_історії_Війни розповідає Бур’янов Ярослав, 611 група :

Війна на обійшла стороною і мою сім'ю. Мій прадід Бурдин Єгор Григорович народився 20.04.1921 р. Служив в армії з 1939 р. по 1945 р. Воював на 2-му українському фронті. Був поранений в 1945 р. в Чехословаччині. Перемогу також зустрів в Чехословаччині. Додому повернувся в 1945 році. Був нагороджений Орденом Вітчизняної війни І ступеня. Пішов з життя 05.02.1990 р. Я пишаюся своїм прадідусем.



#Родинні_історії_Війни Ончева Костінтина, студента 221 групи:

ИВАНОВ КОНСТАНТИН ИОСИФОВИЧ
1924 – 1993
МОЙ ДЕД – ГЕРОЙ
На фронт мой дедушка пошел в 1943г. – сразу после освобождения его родного города Невеля от оккупации. Служил он пулеметчиком. На фронте много героических профессий, но едва ли есть опаснее чем пулеметчик. Во время наступления пулемет обычно выдвигался первым на новую позицию (огонь мог вестись и на ходу), а при выходе из боя – последним. Пулеметчик всегда был желанной целью для врага: он и прикрывает атаку пехоты, и отражает контратаку врага. Так сражался наш дед почти два года – всегда на передовой, всегда в эпицентре сражения. После войны он с  горечью рассказывал, что не осталось у него боевых товарищей – слишком опасна их профессия. Сам он получил тяжелое ранение в голову при форсировании реки Одр. После госпиталя снова вернулся в строй, но уже полковым разведчиком. Участвовал во взятии Варшавы, Берлина. Награжден  Орденом красного знамени, двумя орденами Славы, орденом Великой отечественной войны, медалью «За отвагу» и др.  
Свой 21-й день рождения дед отпраздновал в Берлине. 9 мая 1945 года он отмечал свой день рождения, а вся страна – День победы. Так навсегда для нас, его внуков, они и остались неразделимы – наш ДЕД и ДЕНЬ ПОБЕДЫ.


#Родинні_історії_Війни. Разно Дар'я, студентка 411 групи:



 Хулап Роман, студент групи 611, про дідуся:


#Родинні_історії_Війни. Розповідає Халілова Емілія, 521 група. 

Велика Витчізняна війна...страшна війна 20 століття , пекуча рана , яка болить і досі чи не в кожній родині України . 
Ця трагедия не обійшла і мою родину ...
Мій прадідусь по лінії матері , Башарімов Микита Евдокимович був покликаний на фронт одразу після оголошення війни . Сам він родом з Республики Білорусь ( Могилівський р-н с. Ісакова Буда ) Вдома залишилася дружина, та троє дітей . Всю війну пройшов рядовим  і помер від тяжких поранень. Помер у віці 35 років ( 10 жовтня 1944 року ) Місце поховання : Польша ,Варшавське в-во , Радзилинський р-н , кл. ст. Домбко 
Місце служби : 562 сп.
Нажаль жодної фотограції не збереглося, але пам'ять про нього назавжди в наших серцях

#Родинні_історії_Війни розповідає Каргополова Каріна, студентка 411 групи:




#Родинні_історії_Війни Микити Богданова, студента 221 групи :






 


#Родинні_історії_Війни розповідає Проскурня Дар'я, студентка 411 групи:



#Родинні_історії_Війни. Студент групи 611,Никифоров Гліб розповідає:

Війна не обійшла і мою сім’ю. Мій прадід Король Микола Онисимович служив у Червоній Армії з 1943 року по 1945 року. Воював в 2 українському Фронті, в 4 мотострілецькій роті, був командиром відділення і служив в званні Молодший сержант. Брав участь у визволенні Будапешта і був нагороджений медаллю «За відвагу» і «За бойові заслуги». Успішно завершив военнскую службу.
Я пишаюся своїм прадідом і вдячний йому!





#Родинні_історії_Війни


Оболенцев Иван Андреевич
Гв. рядовой, родился в 1905 Запорожская обл., Мелитопольский р-н, с. Константиновка, Место службы: 33 гв. сд. Умер от ран 30.01.1944 , Госпиталь 37 гв. ОМСБ, Украинская ССР, Николаевская обл., Каховский р-н, с. Новая Маячка







#Родинні_історії_Війни#ВСП_МК_ТДАТУ
Христов Валентин Христофорович.На фронті був зв'язківцем. Був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня й орденом Великої Вітчизняної Війни ІІ ступеня.
Був контужений і в результаті контузії втратив зір.
 


Поделись с друзьями

Похожие новости
Бібліотека

Правила прийому